ОДИН ДЕНЬ У ВІЧНОСТІ (червоне листя дикого винограду)

Добавлено в закладки: 0

Зранку засяяло СОНЕЧКО, лагідне, тихе.
Осінь, мов пишна селянка в рябому вбранні…
В небі літає залізне нечуване лихо,
Мов супостат на повсталому з пекла коні.

Рясно оплів виноград клени біля паркану,
Сяє на сонці червоним, мов свіжая кров.
Вводить весь світ цей розбійник брехливий в оману,
В небі живе, не вмирає одвічна ЛЮБОВ.

День одинокий у вічності не перестане
Благословляти — до вечора — Сонце-ЖИТТЯ…
Як же горить дике зілля те біля паркану!..
Та перетвориться скоро на пріле сміття…

… Скоро дощі поливатимуть землю холодні,
Вир листопадовий листя останнє змете…
Будуть шукати поживу ворони голодні,
До Воскресіння, коли вже земля ЗАЦВІТЕ…