***

Добавлено в закладки: 0

Осінь, мов та стара, —
В скриню ховає скарб.
В скрині тій є діра,
Серед монет та карт.

Золото в ній щеза,
Карти з’їдає міль.
З неба летить сльоза,
Осінь — природи біль…

Після дощу — туман,
Після туману — дощ.
Повен цей світ оман,
Безліч доріг до прощ.

Знову у вирій мрій
Хоче душа злетіть…
Осінь гукає: «Стій!
Нічим в пітьмі світить»…