СОННА СИМФОНІЯ СИНЕСТЕЗІЇ (серпневий спогад)
Добавлено в закладки: 0
СОННА СИМФОНІЯ СИНЕСТЕЗІЇ
(серпневий спогад)
Сонячне сяйво світить симфонно.
Сонце сміється. Сонечко сонне.
Солодкий сміх стрімко струменем спадає.
Сапфірово-ситцево срібне сонце сяє.
Сирітська світлина. Самотня стіна.
Сумує столітня синьоока сосна.
Сниться сон сосні самотній.
Солов’їв співає сотня.
Сльози сантиметрами спадали…
Соромно-соромно сиротині стало.
Симфонія стихає,
Серце стискає…
Спокій спокійно ступає-спускається…
Сонечко сонне сміється. Сховається?
Сонечку, стій!
Світла сувій…
Серце стукає сильніш…
Стомлений стоїть спориш…
Сюрчить спокійно стрибунець:
«С-с-с-с-с-с». Кінець.
ЛЮДМИЛА КИРІЄНКО
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 0Публикации: 3Регистрация: 24-10-2026
2 комментария
Бондаренко Николай
Уявився захід сонця, кінець спокійного і мирного літнього дня, де ще нічого не гримить і довкілля шепоче свою казку.
Чудово, дякую за спогад
Модерація
Раді вітати новачків у нашій спільноті!
Цікава й оригінальна робота! Чудова тавтограма, у якій завдяки насиченій алітерації звукопис перетворюється на словесну симфонію. Цей творчий експеримент демонструє винахідливість Автора й увагу до звукової палітри української мови. Дякуємо за творчість!
З питань функціоналу сайту пишіть, будь ласка, на цю сторінку: під її аватаром кнопка «Чат».
