Ми мости

Добавлено в закладки: 0

Ми — мости між берегами душ,

Ми — дзеркала, де відбиття тремтить,

Оголюючи суть крізь тінь і глуш,

І те, на що спроможні ми в цю мить.

Ми — лабіринти.

Крізь життєву путь

Ведемо тих, хто поруч у тумані,

Та нитку Аріадни віднайдуть

Усі самі на власному екрані.

Ми — як книжки.

Нас прочитають вмить,

Та й ми гортаєм те, що час тримає.

Ми — телевежі.

Кожен нас ганьбить,

Та без етеру в сни не поринає.

Ми — сірники.

Згораємо дотла,

Щоб спалахнути для нової мови.

Ми — корки в ванні, де вода стікла?

Для душ, що протікли і втратили основу.

Та головне, найважливіше назавжди:

Ми — дзеркала й мости через роки.

В цю ніч дивись в мої лише зіниці

І говори, які мої гріхи.

Навіщо? Щоб знайти душі столицю

Своєї. Бо в очах моїх її шляхи.