Дуб
А найбільше болить, що люди злі, Що руйнують, вбивають, крадуть.. І про це не завжди написано на чолі. Замість того, шукати щоб ліки від серця хвороб, Ці серця зупиняють особи із списку «бога подоб». Замість того, щоб сіяти квіти і поливати траву, Умивають сльозами і кровʼю землю, мріючи про булаву. Хтось страждає, хтось спить, хтось шукає, а хтось рятує котів, Хтось танцює, хтось бреше, хтось дивиться знову «Сватів». Для одного — це горе, Для когось — важливий тріумф, Хтось кишені…
Ми мости
Ми — мости між берегами душ, Ми — дзеркала, де відбиття тремтить, Оголюючи суть крізь тінь і глуш, І те, на що спроможні ми в цю мить. Ми — лабіринти. Крізь життєву путь Ведемо тих, хто поруч у тумані, Та нитку Аріадни віднайдуть Усі самі на власному екрані. Ми — як книжки. Нас прочитають вмить, Та й ми гортаєм те, що час тримає. Ми — телевежі. Кожен нас ганьбить, Та без етеру в сни не поринає. Ми — сірники. Згораємо…
Заграй мені, дівчинко
Заграй мені, дівчинко, на скрипці, Свою пісню про те, як вирує шлях. Розкажи мені, дівчинко у своїй пісні, Про поразки, домівку, тріумфи і страх. Розкажи про тих, хто тебе відігріли, І про тих, хто минув, мов люта зима. Заграй, люба, як серце веліє, Не за нотами — так, як хочеш сама. Заграй так, як живеться і диха, Як тривога зміняє політ. А я стану на нашу з тобою втіху Оберегом від зайвих бід. Ти лиш тільки співай. І я знаю…
Точка рівноваги
Не шукайте провини у тиші своїх телефонів, Це не вирок для долі, не втрата і навіть не щем. Бо ми всі живемо відповідно до власних канонів, Хтось лишається сонцем, а хтось – випадковим дощем. І відсутність когось у житті – це не втрата це вибір, Це його вільний крок або мій усвідомлений жест, Для душі відкривається свій уособлений вимір, Тільки істина в тому, що кожен несе власний хрест. Це та мить, коли пальці судомить від мертвої тиші, На…
