карнавал

Добавлено в закладки: 0

 

Іван поїхав в гості на три дні:

Навідувать онуків не ліниться.

Це у Петра донька живе в Дніпрі,

А в нього син з сім’єю — у столиці!

Був у столиці вже не перший раз,

Тому гуляв по місту самостійно:

Онучка ходить тільки в третій клас,

Її батьки  — ті зайняті постійно.

Іван завжди буває на Майдані

І по Хрещатику замріяно іде…

Весь час знаходиться неначе у нірвані,

Бо не побачить він такого більш ніде!

От і сьогодні в центр поїхав самостійно.

І що побачив він у центрі — карнавал!

В колоні люди йшли веселі, емоційні…

Багато в масках, щоб ніхто їх не впізнав.

І грала музика, і стяги майоріли

Барвисті, райдужні… Були й плакати там…

Узбіччям люди щось кричали, говорили…

Іван не слухав і плакати не читав,

Лише радів: «Оце так пощастило

Побачити у Києві парад!

Мені б туди!» — Буває ж в світі диво:

Взяли Івана в самий перший ряд!

І телекамерам Іван був радий дуже,

Сусіда обійняв й рукою замахав:

— Гей, куме Петре! Бачиш мене, друже?

Я тут на карнавалі, щоб ти знав!

— Ваш кум такий, як Ви, розваги полюбляє?

— А як же! Ми в селі усі веселуни!

І скільки нам життя проблем не підкидає —

Всі будуть вирішені з жартами вони!

Іван додому повернувся пізно.

— Де був ти, батьку? – син стурбовано спитав.

— Так карнавал же святкувало місто!

Живеш в столиці, а про свято і не знав!

— І справді, я не знав про карнавал нічого.

Був тільки гей-парад, та не для мене він.

— До чого геї? Люди в масках, на підборах…

Це карнавал! А ти лише «чув дзвін».

Я знаю, геї — це усякі там стилісти,

Які поводяться, мов в мультику ляльки…

Я б не хотів із ними й хліба з’їсти!

А там були нормальні мужики!

 

На всіх каналах у новинах розказали,

Який пройшов в столиці гей-парад.

Івана першим планом показали —

Сусіда обіймав, неначе кум чи брат.

— Ой лишенько! І що зі мною буде?

І як я отих геїв не впізнав?

Як повернуся у село, що скажуть люди?

Ох, буде мені вдома карнавал!

Зі збірки  «Історії з життя кумів Івана і Петра»