монолог «борця» з коронавірусом

Добавлено в закладки: 0

                     Гумореска

— Чому зайшов до мене в хату, куме?

Хіба не знаєш – у країні карантин!

Та відійди подалі, аж до клуні.

Не бризкай слиною, в дворі ти не один!

Тут кури ходять, гуси й каченята,

Кіт бігає, а на веранді спить.

Якусь заразу занесуть до хати –

Коронавірус будеш ти лічить?

Що ти не хворий – це нікому не відомо,

Бо ти у місто їздив, в магазин.

То й що, що не зустрів з села нікого,

У тій крамниці був ти не один!

Тепер сиди удома невилазно,

Так тижнів зо два щоб нікуди не ходив.

І тільки через місяць буде ясно

Що ти  здоровий і нічим не захворів!

А краще постели собі в сараї,

Щоб ближче бути до худоби, до свиней.

Попораєшся – й спи на сіновалі.

Вечерю жінка хай приносить до дверей.

Я теж сиджу у хаті, не виходжу,

Бо мені років уже більш, ніж шістдесят…

Ти що, не чув? Таким гулять не можна,

Ні в хлів піти, ні на город, ні в сад!

Терпіти треба, хоч лежати вже й несила,

Боки болять й живіт росте – біда…

А порається всюди жінка мила.

Так, їй все можна, бо вона ще молода!

21.03.2020р.

Зі збірочки «Про  кумів Івана і Петра»

Далі буде

Автор публикации

не в сети 5 лет

Мария Макрушина

871

Комментарии: 375Публикации: 40Регистрация: 15-09-2020