різдво

Добавлено в закладки: 0

Одружились у Росії двоє молодят.

Він — з Москви, вона — з Франківська, а точніш, з Карпат.

І три роки вже минуло молодій сім’ї.

«Русских родственников мужа» побачили всіх.

Не схвалили вибір сина російські батьки:

«И зачем тебе хохлушка?! Русскую бери!

Ну уж коль любовь такая, так живите тут.

Да смотри, не едь в Карпаты: там тебя убьют».

Жінка молода вмовляє: «Я ж не сирота!

В мене є батьки, два брати, бабця і сестра.

З’їздимо, давай, Кіндрате, в гості на Різдво!

Повезу тебе в Карпати, у своє село.

Всюди гори, і смереки, ялини ростуть…» —

«Никуда я не поеду: там меня убьют!»

Але молоде кохання їй допомогло —

Приїхали молодята в лемківське село.

Теща зятя привітала: «Добридень, леґіню!

Заходь в хату, роздягайся. Гість ти наш віднині».

В хаті всюди вишиванки, різьблені стільці…

Увійшов і дід Іванко — сокира в руці.

Із дерева та сокира, просто атрибут.

У Кіндрата одна думка: «Здесь меня убьют!»

Не виходить бідолаха з хати ні на мить:

«Только здесь меня Оксана сможет защитить!»

Все чекає, що «бандери» і «фашисти» злі

Вже почнуть його вбивати в лемківськім селі.

А тут хлопців усіх кличуть до діда Мишка:

Леґінів в Різдво збирати  — звичка є така.

І Кіндрата виряджають: «Йди хоч на всю ніч!

Бо про тебе всі питають: «Де ж отой москвич?»

Зайди в хату, зніми шапку і низько вклонися,

Став горілку й привітайся: «Христос народився!»

Все зробив Кіндрат, як вчили, й пляшку не забув.

Як сказав «Христос родился!» — з хати дременув.

Бо ті леґіні вусаті, всі до одного,

Встали разом та й сказали: «Славімо Його!»

І ось тут Кіндрат «всё понял»: «Здесь меня все ждут!

Вот сейчас сначала словят, а потом убьют».

Той, хто бачить тільки зраду і життю загрозу,

Навіть дружнє привітання сприйме як погрозу.

Автор публикации

не в сети 5 лет

Мария Макрушина

871

Комментарии: 375Публикации: 40Регистрация: 15-09-2020