Прочитавши вірша Чайка Білоозерянська, Лишайся з Гердою написала експромт.     Ти серце своє заморозив для вічності, Бо жити хотілось у зáмку, щоб прáвити… Піддався на хитрощі Леді-Величності, Яка переконує в тому, що правий ти…     Вона тішить его твоє, все погоджує, Забув ти себе — того доброго хлопчика… Вона управляє у зáмку погодою, Насправді ти робиш лиш те, що їй хочеться…     Рушаючи в путь в Королівство замерзлеє, Хотіла я очі твої знов побачити… Не думала зовсім…

Вона його всім серцем покохала За те, що він завжди її приймав — За всі її чуття, що відчувала, Ніколи у житті не докоряв.     До неї проявляв завжди турботу, Хоч в настрої, хоч ні була вона… Сприймав спокійно все він, як погоду, Бо знав, що жінка ця — немов весна.     Така, бува, як березень, холодна, А може бути квітнем чарівним, Неначе в травні міг коли завгодно Серед блакиті раптом статись грім…     Він створював для…

Коли я бачу люблячі серця, Моя душа аж світиться від щастя, Що є любов і вірність до кінця, І віра є, що все на світі вдасться!     Настане час, коли для вас обох Здійсняться ваші плани та надії, Бо вас обдарував коханням Бог Та научив, як втілювати мрії!     Ви завжди поряд, бо любов жива, Бо душі ваші з’єднані коханням! Молитва чиста створює дива, Це Вищим Силам від сердець послання.     Цілить молитва й сили надає, Це…

  Ни в себе, ни в других он глубин почему-то не видел, Хоть в себя заглянуть интересно, но страх не давал… Как безумный, влюбился в неё, а потом ненавидел Лишь за то, что сияньем сразила его наповал.     В ней он чувствовал мощь всех стихий, потому испугался, Ведь на вид — только хрупкость и добрый отзывчивый взгляд… Он желал позабыть её, но безуспешно пытался, И придумал себе, что любовь к ней страшнее, чем яд…     Но тогда почему…