РОЗДУМИ ПЕНСІОНЕРКИ
Добавлено в закладки: 0
Здобутками не нехтуй у житті,
Надбання, може, посилає доля.
Та все даремно, місяця квасоля –
Те справжнє, що тобі вдалось знайти.
Хтось створює відновлене буття,
Закреслює чужі літа і плани.
Зароблене всіма „тріпають” клани
Без сумніву, та вже без каяття.
Суспільство розділилось по межі.
Відведено старим лише задвірки,
Печаль та біль складати в закомірки,
Та бачити наснаги міражі.



2 комментария
Лирина
Всё совершенно верно про пенсионный возраст. Глубокое и печальное стихотворение. Большое спасибо за правду. Удач и дальше. С любовью.
Sergey
Так и есть… К сожалению…
Хороший слог и рифмы. Умница!