ЛЮДИНА ДОЩУ
Добавлено в закладки: 0
Вона любила дощ…Із ним вона була
Така, як є — без фарб, без масок, етикету…
І запросто із ним поплакати могла,
Довірити йому усі свої секрети…
Він всю її приймав, він всю її любив,
І настрій будь-який він зчитував негайно,
Із нею він ридав під час травневих злив,
А як сміялась, він творив веселку файну.
До неї він летів із вітром на хмарках,
Коли приходив він, їй з ним було надійно.
Для неї напував всі квіти у садках,
Для неї тихо грав мелодії спокійні…
Вона любила дощ, виходила надвір,
І бесіду вони вели неторопливу,
Він впевнено казав: «У власну долю вір,
Я знаю — у житті завжди є місце диву».
Він тихим прийняттям їй затишок творив,
І сліз її ніхто не бачив, окрім нього,
«Як плачеться, то плач» — спокійно говорив
І мовчки поряд йшов, і не питав нічого.
Йому вона могла довірити усе:
Всі сумніви, страхи, турботи та образи…
Він тихо шепотів: «Не бійся, Бог спасе»,
Що, начебто, слабкá, не висловив ні разу.
Він знав, що сльози ті — цілительна вода,
Для серця — як бальзам і як душевні ліки…
Вона любила дощ і думала: «Шкодá,
Що не було таких відносин з чоловіком…»
Вона любила Дощ… А Дощ любив її…
Людиною дощу вона себе вважала…
Мелодії його вкладала у пісні,
Бо серцем цілий світ чудово відчувала…
Вона любила дощ…
27.01.2025
Автор Мішина Світлана
Сьогодні написала вірш про людину дощу.
Захотілося зробити його ще й з музикою. Для пісні трохи скоротила текст вірша (тривалість треку має обмеження) та дописала приспів:
Коли на серці — біль та щем,
Вона гуляла під дощéм,
Жива вода приносила надію.
Її він душу відчував,
Нової сили надавáв
Для того, щоб змогла здійснити мрію.
Автор пісні — Мішина Світлана



1 комментарий
Henry
Браво, Света!