ПРАВÁ ДОРУЧЕНО ВЕСНІ
Добавлено в закладки: 0
А я тепер біжу босою в квітень,
Земля мені голубить ступні ніг…
Нарешті знову серце відігріте!
Як довго в нім лежав печалі сніг…
І де не глянь — усюди квітнуть трави,
Хоч довго так тягнулись холоди…
На зараз у Весни важливі справи —
Землі квіткáми коси заплести.
Моя Зима, спасибі за мовчання,
За те, що заморозила мій біль,
В душі зберігши іскорку кохання,
Коли в думках кружляла заметіль.
І ти не випадково повернулась,
А просто в очі глянути мені,
Щоб ще раз пересвідчитись — проснулась,
Бо довго так лежала уві сні…
Прийми мої червоні черевички,
Дарую їх від серденька тобі!
А можна я залишу рукавички?
Ті самі, що напнуті на вербі.
З тобою хоч і холодно бувало,
Здавалось, що морози — назавждú…
Я знаю — ти мене оберігала
Весь час від значно більшої біди…
Тобі вклоняюсь, Зимонько, низенько
За зцілення, що ти мені дала,
Про мене піклувалася, як ненька,
Поки я непритомною була.
Нарешті летаргічний сон скінчився!
Птахи в гаях співають голосні…
Тепер на краще світ перемінився,
Бо всі права доручено Весні!
04.04.2025
Автор Мішина Світлана



6 комментариев
ХИМЕРА
Як добре відчувати себе зціленою. Світлано, вірш казково-мрійний. Втішилася. Щасти! Н
Светлана Мишина
Дякую за теплоту!
Крайнюк Надежда (Софи)
Красивий, гарний вірш.
Дякую! Щасти Вам!
Светлана Мишина
Спасибі! Радію вдвічі більше, що, крім мене, ще й інші відчули наповнення.
Евгений Федор
Светик, ты кое-что написать обещала…………..
Светлана Мишина
Да-да, помню.