Базилік
Добавлено в закладки: 0
Тут мимоволі огортає спокій —
У вічній величі дрімає Базилік.
Чи знає він, чому тиран жорстокий
Мій рідний край ракетами пропік?
«Чи влада засліпила хтиві очі,
Що наказав убити звір дітей?
І чи зупиниться кривавий злочин?» —
Питала я у древності про те…
Утома. Біль. Йде воїн у безсмертя,
Родини захищаючи свої.
Рясний садок зіщуливсь, розпростертий, —
На кожнім метрі тінь чиясь стоїть.
Зґвалтована весна садистом лютим
Склепила очі під рябим хрестом.
Дай відповідь мені: невже це люди?!
Хто народив їх? Виховав їх хто?
Мандрують із дітьми переселенці,
Хто вибратись з-під обстрілів устиг.
Щоночі страх повзе у їхнє серце:
Виття сирени… Стогони… Хрести…
Я не стидалась мокрого обличчя —
Вся Україна вмилася слізьми.
І слухав храм слова, йому незвичні,
Та розумів: молюся я за мир…
БазилІк — називають французи базИліку, архітектурну споруду.
( квітень 2022, Муассак, Франція.)



1 комментарий
Крайнюк Надежда (Софи)
Сум і біль пройшли червоною ниткою через увесь вірш. Гірка правда про ненависну війну,
яку розпочав наш знавіснілий сусід. Дуже боляче від втрат, які ми переживаємо. Ми повинні
вижити і перемогти цю страшну біду. ***Дякую за вірш.