Стихи

Базилік

Добавлено в закладки: 0

Тут мимоволі огортає спокій —
У вічній величі дрімає Базилік.
Чи знає він, чому тиран жорстокий
Мій рідний край ракетами пропік?

«Чи влада засліпила хтиві очі,
Що наказав убити звір дітей?
І чи зупиниться кривавий злочин?» —
Питала я у древності про те…

Утома. Біль. Йде воїн у безсмертя,
Родини захищаючи свої.
Рясний садок зіщуливсь, розпростертий, —
На кожнім метрі тінь чиясь стоїть.

Зґвалтована весна садистом лютим
Склепила очі під рябим хрестом.
Дай відповідь мені: невже це люди?!
Хто народив їх? Виховав їх хто?

Мандрують із дітьми переселенці,
Хто вибратись з-під обстрілів устиг.
Щоночі страх повзе у їхнє серце:
Виття сирени… Стогони… Хрести…

Я не стидалась мокрого обличчя —
Вся Україна вмилася слізьми.
І слухав храм слова, йому незвичні,
Та розумів: молюся я за мир…

БазилІк — називають французи базИліку, архітектурну споруду. 

( квітень 2022, Муассак, Франція.)

Понравилось? Поделись!

4

Автор публикации

не в сети 3 дня

Чайка

1 492
Комментарии: 222Публикации: 306Регистрация: 11-11-2025
https://web24.com.ua/

1 комментарий

  • 0

    Крайнюк Надежда (Софи)

    Сум і біль пройшли червоною ниткою через увесь вірш. Гірка правда про ненависну війну,
    яку розпочав наш знавіснілий сусід. Дуже боляче від втрат, які ми переживаємо. Ми повинні
    вижити і перемогти цю страшну біду. ***Дякую за вірш. :good: :urk:

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля