Падають вишні
Добавлено в закладки: 0
Не повернути життя нам того, колишнього —
Лютий розхристаний жертвами ліг під стінами.
Бризнула кров невинна достиглою вишнею —
Втоптане в землю життя, хижаком знецінене.
Кроки війни… Йдуть хвилинами, днями, тижнями,
Місяцем пекла вся юність у битвах гартована.
Сльози додолу спадають… чорніє вишня та
Пустками хат, що кричать за родинами совами.
Сад в’яже квіт… білі весни здаються ближчими.
Тільки ж чому, підкажіть, пелюстки — росинами?
З жовто-блакитною стрічкою хрест під вишнею —
Там українська краса від знущань загинула.
Світ весь здригнувся… І молиться люд Всевишньому.
Захисту дітям дай, Пресвята Богородице!
Ворога-нелюда хай на Землі буде знищено!
Падає вишня…
Знову життя чиєсь котиться



3 комментария
Бондаренко Николай
Так… ніколи вже не буде, як раніше… хочиться вірите лише в те, що коли це жахіття
врешті-решт закінчиться, то наші діти матимуть змогу жити краще ніж ми і ніхто
вже не буде згадувать радянські часи, а будуть згадувать героїзм і стійкість героїв
Чайка
Дякую Вам. Не вмію коментувати вірші про війну. Рядки-біль.
Крайнюк Надежда (Софи)
Важкий вірш. Сумно і боляче читати його.
***Я так розумію, Ви користуєтеся
асонансними римами? Я не прихильниця таких рим. Але у Вашому вірші читається
добре. Дякую за вірш.