Конвалій сніжна білизна

Добавлено в закладки: 0

Вона – легенда, жриця Терпсихори.

А Він – цар моря, геній-мариніст.

Кохання, сум’яття та непокору,

До смерті кожен в чистоті проніс.

Він молодий був, запальний і ніжний –

Вся щирість серця, як конвалій сніг.

Вона ж була за сценою заміжня,

Обравши славу Прими, а не їх…

Удвох би їм, як дві зорі палати –

Марія ж просить, щоб навік ішов.

В прощанні – крик рожевого пуанта,

Що розтоптав, понівечив любов…

Лишилася на сцені горда Прима,

Цар моря серцем зболеним писав.

У полотні – вся туга незборима,

Стихійність, пристрасть, почуттів краса.

Сім’я… дві жінки… щастя для сторонніх…

А наодинці – у руках пуант…

Він подумки з Марією Тальоні,

Горить вогнем спокуси океан.

Йшла в небо… Про стосунки нетривалі

Дочці розкрила, сум душі пропік…

І попросила, щоб букет конвалій

Івану в квітні слала кожен рік.

… До смерті Айвазовський в тижні вербнім

Отримував букет, що гріє кров.

Так його Муза, джерело натхнення

Благала вибачень за знищену любов.

/Фото Приходько Ірини «Натюрморт з конваліями»/

* Історія кохання відомого художника-мариніста Івана Айвазовського та прими-балерини Марії Тальоні

Автор публикации

не в сети 3 дня

Чайка

1 283

Комментарии: 200Публикации: 275Регистрация: 11-11-2025