КРЫЛЫШКИ
Добавлено в закладки: 1
Сколько помню я себя —
Я жизнь любила.
Вот опять пою ей акафист.
Сколько жизнь меня
По темечку не била,
Я — неисправимый оптимист.
Есть в моем альбоме фотография,
Малое дитя глядит с нее.
Белое, в горошек темный платьице,
Взгляд испуганный, — то личико мое.
Николаев, улица Советская,
Штамп в углу, фигурные края…
Память моя слабенькая детская,
Мало что оттуда — помню я.
Горькая слезинка тихо скатится,
И в глазах застыл немой укор…
… Шила бабушка мне с крылышками платьица,
Вот я и летаю до сих пор.



7 комментариев
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую Вам, Феня, за цей сильний віршик.
До сліз (я й справді плачу).
Взяла вірш в закладки.
Ще раз дякую Вам! Бажаю натхнення і успіхів!
Феня
Дякую, що читаєте моі віршики.. Не треба плакати, все добре.
Хай буде мир, щоб всі ми його дочекалися. Нехай прийде Царство Боже на землю! Амінь.
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую за відповідь.
Я згадала, що такі платтячка з крильцями шила і мені моя мама.
Десь і світлина навіть збереглася. А от бабусі у мене не було, жодної. Дуже рано померли,
на жаль.
Феня
Мабуть, мода тоді така була). У мене мами не було. Була нерідня.
Крайнюк Надежда (Софи)
Мабуть була мода. Згодна з Вами. ***Співчуваю. Втратити маму, то страшно. Сподіваюсь,
нерідна була гарною?
Феня
Я ій все простила. В неі своіх не було.
Крайнюк Надежда (Софи)
Уміння прощати вказує на Вашу внутрішню силу, зрілість та емоційну свободу.
А цій жінці треба поспівчувати. ***Поруч з нами живе подружжя, у яких немає діток.
Це сімейна біда.