Українській печі
Добавлено в закладки: 0
Пічко! Хліб ти насущний даруєш — і хата жива,
Зігріваєш родину, дітей бережеш від злих сил.
Дим із комина — з небом зв’язок — на морозець звивавсь.
То Вогонь у Отця за енергію роду просив.
Споконвіку — «душею» вважаєшся, святістю хат,
Кажуть, на Василя, оживаєш, ідеш у танок.
Хатнє вогнище здатне очистити нас від гріха —
Прабабусина мудрість у кутику серця давно.
На лежанці дитятко «знайшла» породілля сільська,
Гріє воду й купає у літеплі вперше його.
На кожусі кладуть і охрещеного малюка,
Бо лікує, відводячи зло, й очищає вогонь.
‘»Колупає» на сватанні дівка бентежно тебе,
Молодятам на щастя весільний печеш коровай,
На Великдень пасок аромат досягає небес.
В грубці — перша кутя: задобри духів дому, давай…
Безперервність життя в оберезі, зв’язок поколінь.
Українцям не вперше долати добу лихоліть,
Не згасає у кожному пращура мудра черінь,
Дух незламний в онукові силою роду горить.
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
2 комментария
Бондаренко Николай
Чудова присвята українській печі! Супер! Наразі перебуваю у вінницькій області
в селі. Люди дали нам хату у якій крім газового опалення збереглася така, яу у
віршеві, піч із грубою то ми по черзі топимо і пічкою. Загалом дуже чудова річ:
що теплинь у хаті — 24 — 25 градусів, що лишається ще теплою цілу добу, так, що
сучасному опаленню ще далеко до «теплових рішень» наших предків!
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую Вам, пані Марино, за цей чудовий вірш.
В нашому будинку була така піч, справжня «русская печь» (мій батько був росіянином). Про тата можна писати окремо оповідання. Але це вже зовсім інша історія. А піч теж заслуговує на окреме оповідання. Тому не буду про це багато писати. Ви подали мені ідею. До речі, ця піч залишилась і в новому добудованому будинку, в якому я вже давно не живу.