Стихи

Січнева симфонія надії

Добавлено в закладки: 0

Коло порогу мого січень плаче і падає.

Став на коліна, укрився прозорістю інею

Січень не вірить, що бути судилося парою,

Пам’ять лишилася в нотах зимових нетлінною.

 

Грає симфонія гілки в останньому шелесті.

Шкрябає вікна листок, що тримається з вересня.

Поруч весна. У зажурі льодини лише ось ті,

Кажуть, як листя, до саду ти вже не повернешся.

 

Кригою вбралися на ніч півсонні півонії,

Стигнуть бурульки, мов вишні, і падають січнями.

Гострять блискучі шпилі, що відлиги вогонь їх їв,

Ця мерзлота обіцяє лишатися вічною.

 

Промінь надій раптом визирне – ластиться сонечком,

Січню-сердезі ніщо вже шляхи не затьмарює.

Мрія його, віра – ніжністю світять і поночі:

Прийде весна… Адже долею – разом до пари їм…

 

Паморозь? Сніг? Листя вікна зажурою дряпає?

Все це минуще. Розквітне тепло сподіваннями.

Вишень-бурульок розбудить живе, ніжне капання,

Бризне чуттями…такими солодкими… ранніми…

(Вірш-дует із донькою).

Понравилось? Поделись!

4

Автор публикации

не в сети 3 дня

Чайка

1 492
Комментарии: 222Публикации: 306Регистрация: 11-11-2025
https://web24.com.ua/

2 комментария

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля