Дитинство не захмарене ніким
Добавлено в закладки: 0
ДИТИНСТВО НЕ ЗАХМАРЕНЕ НІКИМ
В поневіряннях серце утішав,
Давав наснаги з бідами боротись
Бабусин двір в чубатих споришах,
Дідівський з матіолами колодязь.
Ось на ряднині мостяться ляльки,
Із кукурудзи, розпустили коси.
В дитинство, не захмарене ніким,
Мене так часто спогадом відносить.
Із сірників корова й жовтяка –
Фантазія не в силах зупинитись!
Виволікає з нірки павука
Приманка пластилінова, на нитці.
З нудьгою незнайомі ми, малі:
Ледь-ледь зажевріє на сході ранок,
Мандруємо в ослоні-кораблі,
Аж доки нас дорослі не дістануть.
А подружка у мене просто – ах!
Повидлом мастить хліб – шеф-кухар ніби.
Бабусин двір в чубатих споришах
У ароматах молока і хліба.
Дитинства стежка… Спогади старі
Ведуть в сади вишневі, білопінні.
І знову чую там, окрай воріт,
Дідівського колодязя скрипіння…
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
4 комментария
Чайка
Щиро дякую Модерації за увагу
Бондаренко Николай
А ще хліб змащений олією з сіллю, а крім павуків ще ховрахів виливали… де воно це все… пролетіло так швидко.
Чайка
Дякую Вам за спогади, і за підтримку вірша
Крайнюк Надежда (Софи)
Спогади… спогади… Все залишилось в далекому минулому дитинстві.
Було ще багато чого. Про все не напишеш.
Дякую за вірш.