Трунок і мед

Добавлено в закладки: 0

Золото хлюпало з моря кульбаб,

Сонце бузком підіймалось яскраве.

Розкошував-раював у хлібах

Вічний романтик, замріяний травень.

 

Слухав затишшя у зародку дня,

Сніг пелюстковий на маківці танув,

Мить – і почнеться людська метушня.

Залементує розбурханий ранок.

 

Сонячний вітер почне власну гру:

Хвилі покотить пухких парашутів,

Вуличок гамір, авта звичний рух…

Стійте! Так хочеться травню гукнути.

 

Сі́м’ям кульбаби – роки́ час подме:

Не забувайте радіти, любити,

Не розгубіть крихту щастя… момент,

Адже життя – найкоштовніший витвір.

Трунок і мед.