ПАВУЧОК ЗІ СТЕЛІ

Добавлено в закладки: 0

… Омину, та забуду, не згадаю ніколи,
Не порушу мовчання, що в нутрі не мовчить!
Цю велику облуду, лиховісну цю «школу»,
Що зоветься — життям, та нічому не вчить…

Білий птах в небесах, біле сонце пустелі,
Та у грудях лихого — провалля без дна…
… Загляда павучок на нещасну зі стелі…
Ніби каже, що, — ось… ще «премудра» одна…

Що тобі розказать?.. Ти живеш, ти існуєш,
Та якби ж зрозумів, як то бути — «вінцем!»
Ти, істота пітьми, не узриш, не почуєш,
Що вготовано нам перед світу — кінцем.