Найважчий гріх – не вистрілити в спину, Не кинути товариша в біді, А вводити в оману ту людину, Яка безмежно вірила тобі.   Хтось вірить так, як часто вірять діти, В чиїх серцях ще кривди не було, А хтось міркує душу засліпити, Ховаючи за посмішкою зло.   Один – слова збирає, наче роси, І вірить свято в кожне «назавжди». Другий кладе брехні важкі тороси, На білому снігу – брудні сліди. Сподобалось? Поділись! Просмотрено 4