КАПЛИЧКА БІЛЯ ОЗЕРА (вільний вірш)
Добавлено в закладки: 0
З синім дахом та зірками причаїлася капличка
Біля озера сумного, де схилилися дерева.
Задивляючись у воду та милуючись на личко,
Там береза вікувала, загорнувшись у парео
З віт шовкових дрібнолистих.
Озеро було свячене, бо була ікона поруч
Мучениці Катерини (як і матінка рідненька),
Їй підвладні біль та спокій. Як повернешся праворуч,
Там стоїть велика церква, куполів немає в неї,
(але я її не знаю), та і небо їй не тисне.
Раз намолене це місце, височать лікарні білі,
Зцілюють там дух та тіло краще відьмовського зілля,
Зібраного з гір навмисно.
З синім дахом та зірками причаїлася капличка,
Сяє купол златоверхий. І мене до себе кличе
Синє озеро в намисті.



1 комментарий
Лирина
Чудесный образный поэтический этюд, Наташа. Большое спасибо. С любовью.