ЗГАДАЙ СВОЇ МРІЇ

Добавлено в закладки: 0

 

За правá всі так довго боролися в світі жорсткому…
Мали люди, напевно, і цей новúй досвід пройти.
Я і гадки не мала колись сумніватися в тому,
Чи зуміли ми всі досягнути тієї мети…

 

Ось цікаво мені, за яке сперечалися право?
Право жити на світі дарує нам тільки Господь…
Чи, можливо, щоб ми заявили про себе яскраво?
Чи про те, хто — раби, а хто всім їм — гнобитель і вождь?

 

Боротьба ця триває не перше вже тисячоліття,
Принцип дуже простий: той правúй, хто сильніший   завждú,
Дозвіл дав сам собі на насильство і кровопролúття,
На безкарне розширення в світі страшної біди.

 

Осягнути не можу, що це від сім’ї почалося…
Хто сильніший, той б’є а хто слабший — терпи і мовчи…
До Христових часів з давнини так іще повелося — 
Перед сильним змирись, на слабкого безкарно кричи…

 

Для оцінки встановлять, звичайно, подвійні стандарти:
Бик не вправі робити того, що робитиме Бог.
І якщо ти — ніхто, то нічого на світі не вартий,
Крім на шиї ярма, бо таке існування — твій борг.

 

Філософія рабства проникла у кожну оселю
Та у кожну сім’ю, де своя ієрархія є…
І нерідко буває — багато жінок невеселих,
У яких «головний захисник» їх принижує й б’є.

 

Їй та дітям малим проти нього не можна сказати,
Є лиш право на біль, на ридання в подушку вночі,
Горе-батько такий може бити і карі піддати,
Він виховує так, має право… А ти не кричи!

 

Найстрашніше — це те, що все це називають любов’ю:
Це насильство і пресинг, газлайтинг і справжній аб’юз…
Між собою вони всі пов’язані рідною кров’ю,
І не перше життя проживають кармічний союз…

 

Я дивуюсь тому, де поділась повага й турбота,
Де в відносинах цих просто людяність і доброта,
Де сумісна родинна весела командна робота,
І чому замість цього між ними — обрáз чорнота?

 

Може здатися так, що із кóлеса вийти не можна,
Бо усі так живуть, а хто каже, що краще, — брехло…
Та душа будь-яка є для Господа цінною — кожна!
Навіть Бог вибір дав, а примушення ближніх — це зло.

 

І коли вже здається, що виходу зовсім немає,
Що живеш, як в тюрмі — пожиттєвий відсижуєш строк,
Допомоги проси, біля тебе твій Янгол літає,
А душа — зáвше вільна, такою створив її Бог!

 

Лиш послухай її, і душа тобі все повідомить,
Задля цілі якої на Землю вона прибулá.
Крок назовні зроби, Всесвіт ніжно в долоні підхопить,
Пересвідчишся сам, що у мрії — два сильних крила!

 

09.04.2025
Автор — Мішина Світлана