НЕ ЖУРИСЯ!
Добавлено в закладки: 0
Шкодá, що рідні — не завждú близькí,
Немає спілкування й розуміння…
Чому так відбувається в житті?
Чому таке холодне збайдужíння?
Сховавши біль десь глúбоко в душі,
Ти майже зовсім сам уже не віриш,
Що рідних тих, хто зараз, як чужі,
Ти знов колись побачиш та обіймеш…
Чому так відбувається в житті,
Що ті, кого всім серцем так любили,
З холодною суворістю судді
Цей нехтування вирок присудили?
І де ота любов? Вона ж була…
Чи, може, без взаємності замерзла?
Чи, може, без зворотнього тепла
Любов охолоділа і завмерла?..
У серці — важкість, сльози — із очей,
Коли про це замислитись питання:
Чому у рідних начебто людей
Зникає спілкування і кохання?
Хіба що, може, дійсно краще так,
Ніж дóкори, обрáзи нездорóві?
Бо ти ж — не поневолений кріпак,
Залежний від госпóдської любові…
В якому би ти статусі не був,
Свої кордони маєш зберігати,
А як своє призначення забув,
Життя тобі зуміє нагадати.
І рідні викладають цей урок
Байдужістю своєю ненавмисно,
Щоб ти згадав, який талант дав Бог
Для того, щоб ти світу був корисним…
Живи на повну і життю радій,
За всіх, кого ти любиш, помолися!
І впевнено іди до власних мрій,
Повір — все буде добре! Не журися…
22.04.2025
Автор Мішина Світлана



5 комментариев
Слава Кащенко
Последняя строфа — вот прямо супер! Кто-то не оправдал твоих ожиданий — вроде как и не должен был, идём дальше, у каждого своя дорога. Копать прошлое, портить себе настроение не есть правильно. Всё будет хорошо!
Светлана Мишина
Дякую за теплий відгук!!!
Татьяна Рымарская
Терять друзей и близких всегда очень больно: как ушедших в мир иной, так и просто ушедших, почему-то, из твоей жизни… Но если, и впрямь, они ещё живы, да только вот общение с тобою стало для них вдруг обременительным, то стоит, пожалуй, задаться вопросом: а были ли они НА САМОМ ДЕЛЕ твоими друзьями и твоими близкими?
ОТЛИЧНЫЙ стих, Света!
Светлана Мишина
Благодарю!
С друзьями хоть тоже болезненно, но не так, как с родственниками. Но, если понимать, что здесь мы — в школе, то восприятие совсем другое.
Слава Кащенко
Совершенно с вами согласен, Татьяна! «Если друг оказался вдруг» и свалил в туман — совершенно не о чем жалеть. Наоборот, повод для радости. Да я и сам порой «очищаю днище» от налипших «друзей», несколько болезненная, но необходимая процедура, рекомендую!