Йде, згорбившись, по вулиці старенька
Добавлено в закладки: 0
Йде, згорбившись, по вулиці старенька.
– І знов сама… – шепочуть люди вслід.
Нікому не потрібна стала ненька,
Хоч знали — там завжди відкритий вхід.
Поки були здоров’я в неї й сила,
Все дітям хотілося віддати.
Були ще сили й по землі ходила,
Ласкаво їх зустрічала мати.
Всіх вивчила і підняла на ноги
(аж семеро було, а зараз п’ять).
Жила сама, не маючи підмоги.
Чому ж дитячі серденька мовчать?
Час плинув. Стала матінка слабою.
Та біля неї діточок нема.
Бо совість заросла вся трин-травою,
А в душах завиває зла зима.
Зібрались діти провести нараду,
Іще при рідній матері живій.
Усі кудись подіти неньку раді,
Щоб захопити в спадку «кусень» свій!
Ніхто не хоче рідну матір брати.
Її зіпхнули одному з синів.
Не хочуть діти рідну доглядати,
Вже брат стареньку до сестри відвів.
На щастя, схаменулась мати швидко,
Подумала і з хати не пішла,
Бо смерть свою відчула зовсім близько.
Тож вік свій в рідних стінах дожила.
***
Чому ж сини не думали і доньки,
Який-то приклад дітям подають?
Постаріють через десятки років,
А діти їх в притулок віддадуть.
- 05. 2002 рік
Картинка з інтернету
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
11 комментариев
Слава Кащенко
Вже було, якщо не помиляюсь…
Крайнюк Надежда (Софи)
Це дуже добре, коли читач запам’ятав зміст колись вже прочитаного твору. Часто буває так,
Хай щастить! 
що забуваєш щойно прочитаний текст.
Якщо чесно, подивилась на цей твір і побачила, що він потребує «ремонту», причому капітального.
Ну ось тепер, на мій погляд, вірш має пристойний вигляд.
Дякую Вам, Славо, за увагу до моїх віршів!
***Ваш коментар написаний без помилок. У Вас гарна українська мова. Респект!!!
Слава Кащенко
Дякую, Надiя!
С кем поведёшься, с тем и наберёшься, мова сама липнет ко мне, завдячно Бледной Плеши, ему памятник поставить в центре Киева, перед этим, правда, повесить. Пожизненное не по масштабу злодеяний. Но факт есть факт — Украина благодаря ему выходит в ведущие страны Европы и мира. Новое НАТО будет строиться вокруг Украины, мову нужно знать. 
Крайнюк Надежда (Софи)
Полная пословица: «С кем поведешься, от того и наберёшься». Так буде правильно.
Стосовно нового НАТО навколо України знаю давно.
І вірю, що так і буде. Люди матимуть за честь знати українську мову і розмовляти нею. Дякую Вам за підтримку і бажання знати красиву українську мову. Удачі Вам у всьому! 
Саныч
И такое в жизни случается довольно часто.
Но бумеранг обычно возвращается…
Как ты относишься к постаревшим родителям,жди такого же отношения и к себе от своих детей.
Надежда!!Очень важная теме Вами поднята!
Слава Кащенко
Случается, Саныч, и бумеранг, но бывает и сложнее… Человеческие взаимоотношения непростая штука.
Крайнюк Надежда (Софи)
Ваша правда, Славо. Немає єдиного шаблону, лекала, за яким би могли жити люди.
Стосунки між людьми можуть бути самим непередбачуваними. І життя може підсунути
такі сюрпризи,що і придумати таке важко.
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую Вам за коментар.
Згодна з Вами, Саничу. Буває так, що і бумерангу повернутись ні від кого. Жила біля мене сусідка. Освічена, займала престижну посаду. Матір залишилася сама. Вона відправила її в будинок престарілих. Через деякий час взнаємо, що її мама померла. Де вона похована, ніхто не знає.
Та це не все. Старша донька поїхала в москву, народила сина від жонатого мужчини. Син виріс, став талановитим футболістом. На початку війни виїхав в Ірландію. Свою матір забрав з собою. У неї ще раніше були проблеми з серцем, була складна операція (робили операцію в Києві). Невдовзі вона помирає. Кремація. Її мати, тобто бабуся її сина, поїхала туди, до внука. Живе тепер там. Внук виявився порядною людиною і опікується своєю бабусею. А менша донька взяла рос. громадянство. Живе на окупованій території в Херсонській області. Про матір забула.
Ну і як висновок. Переконана, що діти онука будуть ставитися до батьків з повагою.
Слава Кащенко
Не совсем в тему: на постсоветском пространстве дома престарелых — це жах, фабрики смерти. Для старика кончить там жизнь больно и обидно до слёз. Но уже в нашей недоразвившейся Эстонии это уже не так. Дом престарелых — hooldekodu — платный и очень дорогой. Обещают сделать за счёт уездов — надеюсь, к моему финишу это будет так. Есть, за что платить. Хорошие условия, во многих свежий ремонт, мебель, как дома. Обученный персонал, на толстого дедушку подойдут несколько сестёр, менять ему бельё, мыть и делать процедуры. Дома хрупкая женщина тупо не справится со стариком, или надорвёт себе поясницу. Медикаменты все на месте, врачу добраться легко. Кто в своём уме — там компания, друзья-подруги, общество. Дети-внуки навещают, по стенам детские рисунки. Бывают и скандалы, виновные наказываются, не без этого. А в целом — постараюсь попасть, не хочу дома вонять. Дети ничего не скажут, но им это испытание. Зачем оно нужно?
Крайнюк Надежда (Софи)
У нас цим займаються соціальні служби. Або ж рідні наймають людей за певну
платню доглядати за такими людьми вдома. Стара немічна людина живе у своїх
звичних для неї умовах. Зараз біля мене живе сусідка, яка виконує обов’язки
доглядальниці. Отримує за це платню. Власне, багато українок, які виїхали за межі
України, влаштовуються на таку роботу. В основному виїжджають на роботу в Італію.
Така робота не всім під силу.
***Поруч з нами живе жіночка, яка доглядала свою паралізовану матір рівно 15 років.
Це чиста правда.
***Мені добре відома процедура догляду за важкохворою мамою. Не буду писати, як це було нелегко. Але думки про будинок престарілих не було і близько. Мама багато згадувала, просила записати, хто де народився, коли і де помер. Їй хотілося встигнути все сказати і нічого на забути. Це дуже важко, але в такі моменти поруч повинні бути саме рідні, а не чужі люди.
Чайка
Повчальний вірш. Спонукає замислитись. Хочеться достойної старості