ОСІННІЙ ЕТЮД - Просторы

Добавлено в закладки: 0

Вітер вщух, природа враз завмерла.

Мрячить. Промінь сонця зовсім зник.

Хмара величезна, як Говерла,

Краде у замислених осик

Листя, що тремтить і облітає,

Встелює наш онімілий двір.

Там круків весела темна зграя

Захопила срібний осокір.

Незважаючи на вирок долі,

Світлих я не полишу думок

Про життя, що котиться по колу,

Та дзвенить, як весняний струмок.

Я тобі свої думки відправлю

Про кохання чисте і земне.

Відгукнешся квіткою, впіймаю,

Добрим словом воскресиш мене.

не в сети 3 дня

1 688

Комментарии: 463Публикации: 124Регистрация: 16-12-2023

7 комментариев

04/10/2025 at 22:38

Душевное, написанное сердцем стихотворение, с такой тёплой и светлой концовкой. Как нужны сейчас такие строки! Обнимаю с любовью.

05/10/2025 at 17:03

Наталі!
Провітрюючи закутки
,,Душевних Ніш»,
Енерго-Оптимізмний вірш.

*

05/10/2025 at 20:10

Гарний духопідйомний вірш. Дякую! Бажаю
творчих успіхів, добра, МИРУ!

27/10/2025 at 10:00

Пусть эта Осень принесёт Вам и всей Украине надежду на скорый мир!

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

7 комментариев