ВІДМОВА
Добавлено в закладки: 0
Крізь хмари сонце Божим оком
На місто дивиться моє.
Для щастя – дім за гороскопом,
Та й у нещастя теж він є.
Коли відрубують коріння,
То ти безхатько, ти ізгой,
Хапаєш сонячне проміння,
Кладеш його на аналой
Та молишся за світлу душу,
Що, як хмаринка в небесах.
І без коріння жити мусиш,
Самотності здолавши страх.
Відбивши спогадів камлання
Та безнадії вищу лють,
Своє з цим світом поєднання
Забудь!
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
Комментарии: 559Публикации: 156Регистрация: 16-12-2023
3 комментария
Лирина
Беспросветно, но как же поэтично! Большое спасибо за строки, подруга. Живём надеждой.
Татьяна Рымарская
Ну, не так уж всё БЕСПРОСВЕТНО, коль «Крізь хмари сонце Божим оком на місто дивиться моє»! И мне кажется, что автор не зря акцентирует внимание именно на этой весьма немаловажной детали…
Отличный стих!
Крайнюк Надежда (Софи)
Таке воно сьогодення, на жаль.
Дякую за вірш. 