Зимовим слідом кохання

Добавлено в закладки: 0

Велично-сонний зустрічає ліс,
і вихором сніжинок грає лютий.
Цнотливу білизну дає землі,
стежиною вести в напівзабуте…

Накриє річку панцир із крижин,
аби вода не бачила й не чула,
Як сніжний ліс у спалахах ожив –
відтворює краса моє минуле.

Сріблястий ліс закоханим радів,
та памороззю бавив теплі очі:
Зустрінуться два погляди – й тоді
Зимову казку ліс їм прошепоче…

Лілейні шати арками гілок
Сплітають спогад — так, що стати ніде.
І хоч роками стежку замело –
Іде моя душа кохання слідом.

не в сети 20 часов

1 285

Комментарии: 200Публикации: 276Регистрация: 11-11-2025

4 комментария

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

4 комментария