ВІН БУВ ЕСТЕТ…

Добавлено в закладки: 0

Він за своє життя зібрав гербарій
Із тих квіток, які сушив байдýже…
Казав собі: «Я хочу бути в парі,
Але без того, щоби бути мужем…

Замало це для мене. Нецікаво.
Бо я ж — естет, у мене — запит вище…
Я хочу жити легко та яскраво
Без того, щоб до когось бути ближче…»

І так, це правда, він збирав перлини
Для того, щоб колекція зростала…
Словами жінці малював картини,
Щоб та його всім серцем покохала…

Тоді вважав себе він справжнім мачо,
Бо впевнено так грався з почуттями…
Він міркував: «Нічого, переплаче»
Цинічно залишавши в серці шрами.

Музеєм цим він дуже вихвалявся,
Це значимість в його очах ростило…
Та на гачок Кохання й він попався,
Любов йому тих ігор не простила.

Зустрів руду — достойну та красиву,
Розумну, все — при ній, таку, як мріяв…
Вона могла подарувати крила…
А він на неї рáмочку приміряв…

До почуттів він ставився споживчо,
Лишаючи холодним власне серце…
Та гра ця не могла тривати вічно,
Бо цій рудій не бракувало перцю.

І справжності у ній було довóлі,
І сили, і любові, і таланту…
А завдані естетом рани й болі
Вона перетворила в діаманти…

Він був естет… Збирав чуттів перлини…
Розважливий, холодний і спесивий…
Запала в серце та руда — єдина
Крилата, що кохання не просила…

07.02.2026
Автор Мішина Світлана

Дякую Люда Галінська за натхнення на експромт!

Автор публикации

не в сети 2 недели

Светлана Мишина

4 877

Комментарии: 1856Публикации: 568Регистрация: 04-06-2020