СУМ’ЯТТЯ ДУМОК вільний віршик

Добавлено в закладки: 0

Ось віддати б смуток – тугу.

Та кому вона потрібна

В час що змінює орбіту,

Як дитячий диво – витвір

(може, лялька, може пугач)

Перетворюється в острів.

Спокоєм би замінити,

Як ялинку новорічну,

Що достояла до квітня,

На старий та гарний простір,

У якому все логічно. 

Автор публикации

не в сети 1 день

ХИМЕРА

1 517

Комментарии: 405Публикации: 109Регистрация: 16-12-2023