Вітром сміттєвим туман…

Добавлено в закладки: 0

 

Вітром сміттєвим туман…

мій переклад вірша Олексія Ленивця

нажаль вихідний текст не зберігся

 

Вітром сміттєвим туман,
Білий, неначе атомний.
Ранок, з очима крота,
Носить сонячні запонки.

Бачить в тумані вікно —
Люстра безглузда — заштриком.
Там, може я, може хто —
Кубик Рубика в ящику.

Може, вікнА не знайде —
Все без кінця однаково.
Входи відкриті інде —
Метафізичний вакуум.

Біла пороша мете
Стогін тополі чуючи.
Ти не жалієш себе,
Навіть життя шкодуючи.

Десь пробігають «Швидкі».
Вибухом та над прірвою
Виють, виносять мізки,
Білий туман розпилюють.

Нитка тонесенька з хмар
Просто висить прив’язана.
А недалекий бульвар —
Вічності дивний азимут.

Вітром сміттєвим туман
В’яжеться пружним вузликом.
Сам ти складаєш обман,
Як композитор музику.

Все, що просте беремо
В долі, не вибачаючись…

Ранок відкриє вікно,

Люстру ту виключаючи.