КОЛИ ПОЕТ ПИШЕ ВІРШ

Добавлено в закладки: 0

Занедбаного права на самотність,

Де кожен зойк у тишу порина,

Торкається небесна невагомість

Без поетично визнаних принад.

Хай кажуть, одиноким застить око

Чужих кохань сердечність, або сум,

Як бачений в кватирку вільний сокіл,

Що, ніби тінь, у небі промайнув.

Поет із тіні буде воскрешати

Чуже кохання чи свою любов.

Метафори, немов розкішні шати,

Закриють біль, чи нагадають знов

Піднесення, любовну ейфорію,

Які озвуться в серці читача,

І душу, наче промені, зігріють,

І вибачати зблудлого навчать.

А сам поет відпустить вірш, як видих,

Бо обрій вже запалений вогнем.

І ранок зможе твір благословити:

• Хай слово душ закоханих сягне!

Автор публикации

не в сети 19 часов

ХИМЕРА

1 900

Комментарии: 510Публикации: 143Регистрация: 16-12-2023