Стихи

ДУША ІЗ НЕБА ГОВОРИТЬ

Добавлено в закладки: 0

Цей вірш — для всіх, хто втратив близьких, кого розлучила смерть, хто має рідних і коханих, що пішли на Небо. Це — послання для вас від них — від тих, хто пішов…

 

ДУША ІЗ НЕБА ГОВОРИТЬ

 

Я знаю,  рідна,  плакати облиш,
Що пасочка смачна давно готова,
Що ти  тепер вночі не просто спиш,
А зустрічі зі мною хочеш знову…

 

Невидимий уже я на землі,
Але тебе, як Янгол, зберігаю…
Притулишся до мене уві сні,
А я тебе щоденно обіймаю.

 

Я завжди біля тебе, завжди тут…
Це я тебе торкаюсь теплим вітром…
Це я роблю безпечним твій маршрут,
Це я дивлюсь на тебе з неба світлом…

 

Я чую всі розмови і думки,
Я близько так, як тільки це можливо,
Щоночі я спішу до тебе в сни,
Мої чуття — живі, це справжнє диво!

 

Не плач, моя рідненька, не ридай,
Я просто перейшов у інший вимір,
Свій біль від втрати Богу передай
Зі зграями, які летять у вирій…

 

Чекай мене зі снігом чи дощем,
Приходжу я із вітром чи грозою…
Мені болить душі твоєї щем,
Бо ми навіки з’єднані  з тобою…

 

Мій шлях   уже закінчено земний,
Тепер нова оселя — біля Бога…
Повір мені — спливає час тяжкий,
Чекає Україну Перемога!

 

Із просьбою до Господа спішиш,
Мене назад вимолюєш до себе…
Прийду до тебе в час, коли ти спиш,
Бо дім мій зараз — це безкрайнє Небо…

 

18.04.2025
Автор Мішина Світлана

Понравилось? Поделись!

6

Автор публикации

не в сети 1 месяц

Светлана Мишина

4 917
Комментарии: 1866Публикации: 569Регистрация: 04-06-2020
https://web24.com.ua/

10 комментариев

  • 3

    Татьяна Рымарская

    Просто ДО ГЛУБИНЫ ДУШИ, Светлана… :good:
    Признаюсь честно: я часто завидую верующим — они ещё надеются на встречу с ушедшими близкими где-то там, за гранью нашей земной жизни… Как же хочется, чтобы они таки оказались в этом правы! :yes: :heart:

    • 3

      Светлана Мишина

      Насправді ж так і є, хоча це важко пережити, в це важко вірити, це неймовірно тяжко і гірко, коли очі бачили тіло, Душа з якого вже пішла. Наші органи чуття наче доводять, що це вже кінець, людини більше немає… Та все ж таки вся їх пам’ять, весь свій досвід душа зберігає. Тіла більше немає, з ним відбуваються процеси руйнування, а душа є, вона жива.
      Ось, коли навпаки — є тіло, а немає душі, коли люди не мають нічого святого, а тільки тіло без внутрішнього світла — ось, що страшно. А з душами можна спілкуватися, вони дійсно нас чують і нам подають і допомогу, і знаки. А людям, які тонко відчувають, можуть диктувати послання, які можуть допомогти пережити це розлучення в земному житті.

    • 0

      Татьяна Рымарская

      Чим далі, тем в мене тієї «віри у серці» лише меншає та меншає, з огляду на нашу дійсність. Бо ну ніяк не можу у те повірити, що НАСПРАВДІ ЛЮБЛЯЧИЙ Творець може ТИСЯЧОЛІТТЯМИ допускати те, що на створеній ним Землі робиться із його улюбленими творіннями! Якщо Він, звісно, й насправді Всемилостивий, Всевідуючий та Всемогутній… Ну от скажи, невже ми самі змогли би так ДОВГО дивитися, як страждають наші власні діти (хай і трошки неслухняні), відповідаючи на їхні сльозні прохання про допомогу лише попівсько-біблійними (навіть не особистими) запевняннями, що ми їм колись все ж таки допоможемо, але нехай ще кілька тисячоліть почекають??? :qstn: :unsure:

      • 1

        Светлана Мишина

        Людському розуму це дійсно важко усвідомити. І різниця у сприйняття «довго» у часі занадто велика між нашим визначенням та часом у Всесвіті. Коли ти як мама знаєш, що дитині твоїй буде боляче, але це потрібно для її лікування, тобі важко і шкода, що дитині буде боляче, але ти маєш це робити, щоб дитина одужала.
        Я розумію Ваші слова, це дійсно неймовірно важко, віра слабшає через це, навіть для того, щоб продовжити вірити, нам потрібна допомога. Та все одно ми не бачимо ВСЬОГО полотна життя, але в самому собі ми можемо обирати або світло, або темряву. Я теж задач собі питання, за що так страждав Христос, якщо знову люди чинять зло, а Він прийняв таку страшну смерть. Так, потім воскрес, та Він Сам теж пережив всі почуття, які і ми, люди, переживаємо, і почуття відчаю — також. Коли Він кричав до Неба: «Чому Ти мене покинув?» Ця точка і є точкою трансформації. Ми живі, наші душі сюди приходять навчитись, набратися досвіду, і повернутися Додому. Та чи живемо ми всі з щирим серцем? Чи виконуємо своє призначення? Чи збігаємося самі в Трійці (думки, дії, слова)? Чи ми роз-троєні самі в собі? Щоб вернути для життя, до повного переживання всіх почуттів, притаманних здоровій людині, часто доводиться робити боляче. Біль — це метод лікування. Акупунктура, наприклад, застосування цей спосіб вже сотні років. Своїм людським розумом я так можу це пояснити. Але я прошу Бога зберегти людей, моїх близьких, рідних.
        Бачити звірства, які чиняться, і зберегти у собі світло, важко, це гіркий досвід.

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля