ПІЗНЯ ОСІНЬ
Добавлено в закладки: 0
Сріблясто-сіре небо – в оправі каяття,
Отам над Борисфеном висвітлюються смуги.
Вступає пізня осінь із тіні майбуття
В останній свій сезон, складаючи хоругви.
Графітові малюнки, яскравості нема.
З блідих дерев злітають останки листя – чуба.
Реальність, як дорога, хвиляста чи пряма,
Я нею йду давно, та тільки-но відчула.



5 комментариев
Лирина
Большое спасибо, Наташа, за образный поэтический этюд. Я бы его отнесла к пейзажно-настроенческой лирике. Настолько эти два направления у тебя гармонично переплетены. Удач и дальше. С любовью.
ХИМЕРА
Маша, благодарю за отклик. Только
стала приходить в себя после болезни, и последнего прилёта, поэтому настроение ах!
Лирина
Чайка
Дужк тонко і лірично перплітається пейзажна лірика з внутрішнім світом людини. Дякую.
ХИМЕРА
Вдячна Вам, Чайко. Хай щастить!