Дед-тряпичник
Добавлено в закладки: 0
Давно всё это было. Кажется, даже, что это всё было просто выдумкой. Но было ведь…
Ездили по улицам на подводах такие себе «тряпичники». Все ожидали их приезда,
а особенно мы, детвора. Целую неделю мы терпеливо собирали ненужные старые вещи,
тряпки, металлолом. Всё это мы сдавали деду-коробейнику. Этот хлам он взвешивал
безменом, считал, сколько всё это стоит, а потом…
Ах, потом начиналось самое главное! Он открывал свой волшебный ящик, в котором
было всё, чего желало детское сердце: рыболовные крючки, поплавки, леска, разноцветные
атласные ленты в косы для девчат, пищики (свистульки), надувные шарики, глиняные
петушки, монисто, колечки, серёжки, кружева, платки, нитки, иголки, пяльцы, мулине,
пуговицы, тесьма, чулки, резинки для женских чулок, носки, свечки, складные ножички,
фонарики, мячи…
Всего и не перечислить. У всех глаза разбегались, глядя на это несметное богатство.
Восторгу нашему не было границ. До конца дня только и слышно было, как мы обменивались
своими впечатлениями и хвастались обновками! У меня были длинные волосы, которые моя
мама заплетала в две тугие косы. Поэтому лично меня завораживало разноцветье атласных
лент разных расцветок и ширины. Моему восхищению не было предела! Мне хотелось, чтобы
у меня были все ленты, но увы… На сколько сдала тряпья, на сколько и получила товара.
И все были довольны, заключив с дедом бартерный обмен: деду – тряпки, а нам – такие
необходимые, и детям и взрослым, вещи. Будьте уверены, во дворах собиралось всё старьё,
металлолом. Тряпья на свалках не было. Дед всё это сдавал за деньги. Наверное, это было
выгодно. Ведь собрали же весь металлолом, ничего нет… А все хорошо помнят, сколько его
валялось везде и всюду…
Сейчас же на свалках можно увидеть всё, что угодно, начиная от нижнего белья и заканчивая
верхней одеждой, коврами и т. п. Нет того деда-коробейника с его волшебным чудо-ящиком.
А жаль! Такое добро теперь пропадает…
2008 год
Фото из Интернета
Понравилось? Поделись!
Автор публикации
15 комментариев
Слава Кащенко
Я уже не застал такого.
Интересно, что с тряпками делали? В бумагу добавляли?
Крайнюк Надежда (Софи)
Ну звісно, Ви не застали такого. Ви ж набагато молодший від мене. А може в росії такого не було?)))
Ні. Ганчірки в папір не добавляли. З ганчірок папір виготовляли. Після переробки старих ганчірок, одягу та текстильних відходів отримують різноманітну вторинну сировину та нові корисні товари. Кінцевий продукт залежить від складу тканини (натуральна чи синтетична) та способу переробки.
.
За бажання відповідь Ви зможете знайти в інтернеті.
Дякую за коментар
Слава Кащенко
Спасибо! Выходит, переработать можно почти всё, кроме ядерных хвостов
Крайнюк Надежда (Софи)
Так, Ви правильно все зрозуміли.На території мого району було сховище, де зберігалось ракетне паливо.
12 червня з території військової частини А-2136, яка розташована в Шевченківському районі Харківської
області, вивезено на утилізацію до Російської Федерації 368 тонн компонентів ракетного палива – меланжу.
https://kharkivoda.gov.ua/news/66251 Це інформація станом на
13 червня 2013року.
Татьяна Рымарская
Сейчас люди стали жить куда богаче, чем в те, прежние, времена (хотя многие этого и не признают, продолжая, по привычке, прибедняться) и теперь безжалостно отправляют в мусорный контейнер вполне ещё добротную одежду, обувь и бытовую технику не из-за того, что они пришли в негодность, а из-за того, что, скажем так, «морально устарели». С течением времени проблема будет лишь усугубляться, и ежели люди не найдут какого-то радикального её решения, то наши потомки, и впрямь, просто потонут в созданном нами «мусорном океане»…
Крайнюк Надежда (Софи)
Ми зараз ВПО, хоча поки що живемо вдома. Правда, вчора по всій Україні був страх і
жах, і в нас теж. Мій тиск не витримує цього. Доведеться їхати.
Так ось, приїхали в приватний будинок, де жила старенька жіночка, я побачила деякі речі.
Уявіть собі постільну білизну 1981 і 1984 років. Новісінька, з паперовими ярликами, цілими;
відрізи тюлі трьох видів… Не буду перелічувати. Там такого, цілий склад. Все абсолютно
нове і гарне. Склала все в окремій шафі. Спадкоємець молодий, з дружиною розберуться
(вони виїхали). Хоч вона сказала, щоб я все те викинула! А багато такого, що довелося
викинути на смітник і не один раз. От тобі і екологія, і утилізація. А в часи діда-ганчірника
смітників таких, як зараз, мабуть, і не було, тому що викидати було нічого.
Дякую за такий виважений коментар.
***В Україні працюють лише два повноцінні сміттєпереробні заводи, а також велика
кількість сортувальних ліній і спеціалізованих підприємств із переробки вторинної
сировини. Сміттєпереробний завод у Житомирі (ТОВ «МС Соціальний проєкт»),
відкритий у 2023 році. Це сучасний комплекс, який приймає тверді побутові відходи
міста (близько 200 тонн на день) та здійснює їхню глибоку переробку.(с)
Сміттєпереробний завод у Львові перебуває на завершальній стадії будівництва та
впроваджує технологію аеробного компостування органіки. • Сміттєспалювальний
завод «Енергія» у Києві працює як єдиний в Україні діючий сміттєспалювальний
завод, який термічно переробляє частину твердих побутових відходів столиці та
виробляє теплову енергію.(с) Цю інформацію можна знайти в інтернеті.
Татьяна Рымарская
Ми живемо на самому краю Києва, і десь поряд з нами ще перед війною планували побудувати сміттєпереробне підприємство. Мешканці були незадоволені, виступали з протестами. Будівництво відтермінували на невизначений час, а потім почалася війна, і що буде з цими планами надалі, поки невідомо…
Крайнюк Надежда (Софи)
У Києві немає класичного сміттєпереробного заводу, але працює сміттєспалювальний завод «Енергія» (вул. Колекторна, 44, Дарницький район), який спалює побутові відходи та виробляє з них тепло і горячу воду. Це єдиний подібний діючий завод у Києві та в Україні загалом.
У Київській області повноцінних великих сміттєпереробних заводів поки що немає, проте є сортувальні підприємства (наприклад, «Обухівміськвторресурси» в Обухові) та існують проекти чи плани щодо будівництва нових сміттєпереробних комплексів та хабів (зокрема, обговорювалися проєкти в Бородянці, Баришівці, Фастові, Сквирі та створення регіональних хабів) (с).
Саныч
Крайнюк Надежда (Софи)
Дякую!
Бондаренко Николай
Зараз просто цікаво про тодішнє використання цього хламу: що ж тоді з цього робилося раз воно користувалось якимсь попитом? Цікаво. Звісно зараз відходи це просто катастрофа глобального масштабу…
Цікава розповідь, пізнавально. В той час коли було обмаль товару, простенькі звичайні речі мали іншу цінність ніж зараз. Завжди ціниться те чого немає…
Крайнюк Надежда (Софи)
Ганчір’я використовується як цінна вторинна сировина для виробництва паперу
та виробів, які використовуються в будівельній промисловості та будівництві
(в інтернеті можна взнати, що отримують з втор сировини).
Згідно з інформацією голови Всеукраїнської екологічної ліги, «показово, що
рівень переробки в країні залишається в межах 6-7%». Тоді як в Європейському
Союзі він сягає 50-60%. В результаті переважна більшість відходів в Україні
досі потрапляє або на полігони, або на стихійні сміттєзвалища.
Дякую за чудовий коментар
BRYUS
Прочитала и вспомнила, как в наш двор приходили такие мужички, а ещё, помните, может, были точильщики ножей с неким педальным устройством
… До сих пор помню мощный голос: Точу ножи-ножницы! Ностальгирую… 
Крайнюк Надежда (Софи)
Були такі мужички. А ще були лудильники. Бачила лудильника один раз в
Хай щастить! 
дворі своєї зовиці в Харкові. І точильників бачила не один раз. Було таке.
Дякую за коментар.
Татьяна Рымарская
Теж пригадую такий саме голос, що досить таки часто лунав з нашого двору у роки мого дитинства…
