Гражданская лирика

В’ЄТЬСЯ ВУЛИЦЯ РІДНЕНЬКА

Добавлено в закладки: 0

В’ється вулиця рідненька –

Стрічка  споришу,

Кланяюсь тобі, земелько.

Йду я, не спішу.

Сумно…  Нікуди спішити,

Вже ніхто не жде.

Хата  он  стоїть  Улити,

А слідів — ніде…

Як же швидко промайнули

Роки  молоді!

Верби до ріки  нагнулись,

Там  нема води…

Зруйнувався  наш  місточок,

Висохла ріка.

Спалений летить листочок –

Пам’ять в нім гірка.

Вже новесенькі  будинки

Стали в  рівний  ряд,

Є й завалені хатинки –

Три стоять підряд…

Тут жила Марія хвора –

Жаль,  її нема…

Де  подвір’я тітки  Дори,

Тиша там німа.

Ось  стара,  дубова лава.

Скільки ж це їй літ?

Милувався  на заграви

Тут старезний дід.

Скрутить  «козячу» він ніжку,

В світлі ліхтаря,

Та  й розкаже оповідку,

Як стеріг царя.

Осінь, холод.  Дід  –  босоніж,

Усмішка в очах.

Грівсь старенький на осонні,

Доки й не зачах.

Час прийшов, дідка скосило…

 В серці  біль і щем.

 Всіх забрала і накрила

 Смерть своїм плащем…

Вуличка   своєю  стала,

Для людей нових.

А померлі  всі зостались 

В пам’яті живих.

12. 04. 2017 рік

Картинка з інтернету

Понравилось? Поделись!

10

Автор публикации

не в сети 2 дня

Крайнюк Надежда (Софи)

10K
Пенсионерка
Комментарии: 4201Публикации: 87Регистрация: 14-01-2021
https://web24.com.ua/

4 комментария

Напишите комментарий

Техподдержка сайта
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля